| 1 | Жила собі на світі славна дівчинка. І така вже була вона мила, що всі її любили, хто на неї тільки гляне. А найдужче любила її бабуся - вже, бувало, й не знала, що дитині дати. От якось подарувала їй бабуся червону оксамитову шапочку. Та шапочка була так дівчинці до лиця, що іншої вона й носити не хотіла. Через те й прозвали дівчинку Червона Шапочка. Одного разу мати каже до неї: - Іди-но доню, сюди. |
| 2 | Ось тобі пиріг, пляшка вина, віднеси бабусі, вона вже старенька, нездужає, то нехай трохи підживиться. Рушай зараз, поки сонечко ще не припікає. Іди тихенько, спокійненько, з дороги не звертай, - бо ще впадеш та розіб'єш пляшку, тоді з чим прийдеш до бабусі. А як увійдеш до хати, то по кутках не роздивляйся, а перше привітайся чемненько. - Я, мамо, все зроблю так, як ти велиш, - сказала Червона Шапочка, попрощалася з матір'ю і пішла. |
| 3 | А бабуся жила в лісі, за півгодини ходи від села. І щойно Червона Шапочка увійшла в ліс, так і зустріла вовка. Вона й не знала, що то за клятий звір, а тому зовсім не злякалася його. - Добридень, Червона Шапочко, - сказав вовк. - Красно дякую, вовче, добридень і тобі. - А куди це ти чимчикуєш так рано, Червона Шапочко? - До бабусі. - А що ти несеш у фартушку? - Пиріг і вино. Вчора мама напекла пирогів, то нехай і старенька недужа бабуся трохи поласує та підживиться. |
| 4 | - А де ж твоя бабуся живе? - Трохи далі в лісі, з чверть годинки ходи звідсіль. Там під трьома великими дубами стоїть її хатка, а кругом хатки ліщина. Та ти, мабуть, сам знаєш де, - мовила Червона Шапочка. А вовк собі й подумав: добрий обідець був би з цього дівчатка. Воно, певне, смачніше, ніж стара бабуся. Але треба добре поміркувати, щоб обох запопасти. Він трохи пройшовся поруч із Червоною Шапочкою, а тоді й каже: - Червона Шапочко, а подивись-но, які гарні квіточки ростуть навколо. |
| 5 | Чому ти й не глянеш на них? І невже ти не чуєш, як гарно співають пташечки? Все йдеш та йдеш, ніби до школи поспішаєш. А в лісі можна так любо погратися! Глянула Червона Шапочка і справді побачила, що навкруги вся земля вкрита прегарними квітами, а по них танцюють сонячні зайчики. От вона й подумала: "А добре було б принести бабусі й свіжих квіточок, вона ще дужче зрадіє. Ще ж рано, я не забарюся." І вона побігла в ліс нарвати квітів. |
| 6 | Зірве одну квітку, а там далі ще краща, і біжить, біжить, та все далі в ліс. А вовк тим часом не гаявся - подався просто до бабусиної хатки. Прибіг та й постукав у двері. - А хто там? - Це я, Червона Шапочка, принесла тобі пиріг і вино, відчини. - Натисни клямку, - гукнула бабуся, - я слаба, нездужаю встати. Вовк натиснув клямку, двері відчинились, і він, не промовивши й слова, стрибнув до бабусі та враз проковтнув її. |
| 7 | Потім натяг на себе її вбрання, посадив на голову чепець, умостився в бабусиній постелі й закрив ліжко запоною. А Червона Шапочка все бігала за квітами. Коли вже нарвала стільки, що насилу могла піднести, згадала знову про бабусю і подалася до неї. Дівчинка здивувалася, що двері розчинені навстіж, а коли ввійшла до хати, то їй стало аж моторошно і вона подумала: "Чого це мені так страшно сьогодні? |
| 8 | Раніш я з такою охотою гостювала в бабусі!" Дівчинка голосно гукнула: - Доброго ранку! Але ніхто не обізвався. Тоді вона підійшла до ліжка і розсунула запону. А там у ліжку лежить бабуся, але якась чудна, чепець її насунувся аж на обличчя. - Ой, бабусю, чого це в тебе такі великі вуха? - А щоб краще тебе чути! - Ой, бабусю, а чого це в тебе такі великі очі? - Щоб тебе краще бачити! - Ой, бабусю, а чого це в тебе такі великі руки? |
| 9 | - Щоб краще тебе схопити! - Бабусю, а чого це в тебе такий страшенно великий рот? - Щоб краще тебе зжерти! Тільки-но вовк це сказав, як прожогом схопився з постелі й проковтнув бідну Червону Шапочку. Наситившись, вовк знову ліг у ліжко, заснув і почав так гучно хропти, що далеко було чути. А саме на ту пору йшов повз хату мисливець та й подумав: "Щось стара так гучно хропе, піду гляну, чи не сталося чого з нею." Він зайшов до світлиці, глянув на ліжко - а там лежить вовк. |
| 10 | - А, старий лиходію, то ось де ти! - сказав мисливець. - Давненько я тебе шукаю! Хотів був застрелити його з рушниці, та подумав, що вовк міг ковтнути бабусю живцем, то, може, якось пощастить її врятувати, і не вистрелив, а взяв ножиці й почав пороти черево сонному вовкові. Розпоров трохи і бачить: щось там ясніє червоне - оксамитова шапочка! Розпоров ще далі - аж звідтіль вискочила дівчинка й скрикнула: - Ох, як же я злякалася! Як було темно у вовка в череві! А потім вийшла й стара бабуся. |
| … |
Комментарии