| Три Товстуни |
| 1 | ЧАСТИНА ПЕРША КАНАТОХОДЕЦЬ ТІБУЛ Розділ І НЕСПОКІЙНИЙ ДЕНЬ ДОКТОРА ГАСПАРА АРНЕРІ Часи чарівників минули. Мабуть, їх ніколи не було насправді. Все це вигадки й казки для зовсім маленьких дітей. Просто деякі фокусники вміли так спритно обманювати всяких роззяв, що цих фокусників вважали за чаклунів і чародіїв. Був такий доктор. Звали його Гаспаром Арнері. Наївній людині, ярмарковому гультяєві, недоучці-студентові він теж міг здатися чарівником. |
| 2 | І справді, цей доктор виробляв такі дивовижні речі, що вони дійсно схожі були на чудеса. Звичайно, він не мав нічого спільного з чарівниками й пройдами, що обдурювали занадто довірливий люд. Доктор Арнері був учений. Мабуть, він вивчив близько ста наук. Принаймні в країні не було людини, ученішої і мудрішої за Гаспара Арнері. Про його ученість знали всі: і мельник, і солдат, і дами, і міністри. А школярі виспівували про нього пісеньку з таким приспівом: Як лисиць за хвіст ловить, Воду з каменю робить, Як здійнятись вище хмар, Знає доктор наш Гаспар. |
| 3 | Одного разу влітку, у червні, коли видалась дуже хороша днина, доктор Гаспар Арнері надумав вирушити в далеку прогулянку, щоб зібрати деякі види трав і жуків. Доктор Гаспар був людиною уже не молодою і тому боявся дощу й вітру. Виходячи з дому, він обмотував шию товстим шарфом, надівав окуляри від куряви, брав тростину, щоб не спіткнутися, і взагалі збирався на прогулянку з великою осторогою. На цей раз погода була чудесна: сонце тільки те й робило, що сяяло; трава була така зелена, що в роті навіть з'являлось відчуття солодкого; літали пушинки кульбаби, насвистували птахи, легкий вітерець шелестів, як ефірне бальне плаття. |
| 4 | — Оце добре, — сказав доктор, — але все-таки треба взяти плаща, бо літня погода обманлива. Може задощити. Доктор розпорядився по господарству, подув на окуляри, захопив свою, схожу на валізку, скриньку із зеленої шкіри й пішов. Найцікавіші місця були за містом — там, де височів Палац Трьох Товстунів. Доктор частенько відвідував ці місця. Палац Трьох Товстунів стояв серед велетенського парку. Парк оперізували глибокі канали. |
| 5 | Над каналами звисали чорні залізні мости. Мости охороняла палацова варта — гвардійці в чорних клейончатих капелюхах з жовтими пір'їнами. Довкола парку аж до обрію тяглися луги, що рясніли квітами, гаї та стави. Тут було чудове місце для прогулянок. Тут росли найцікавіші породи трав, тут дзвеніли найкрасивіші жуки і співали найспівучіші птахи. «Але пішки йти далеко. Я дійду до міського валу і найму екіпаж. Він довезе мене до палацового парку», подумав доктор. |
| 6 | Біля міського валу народу було більше ніж завжди. «Хіба сьогодні неділя? — здивувався доктор.— Не думаю. Сьогодні вівторок». Доктор підійшов ближче. Вся площа була заповнена народом. Доктор побачив ремісників у сірих сукняних куртках з зеленими вилогами; моряків з обличчями кольору глини; заможних городян у барвистих жилетах та їхніх дружин, спідниці яких нагадували кущі троянд; торговців з карафками, лотками, морозивницями і жаровнями; худих вуличних акторів, зелених, жовтих і строкатих, неначе зшитих із клаптикової ковдри; зовсім маленьких хлоп'ят, які тягли за хвости рудих веселих собак. |
| 7 | Усі юрмились перед міською брамою. Величезна, висока, як будинок, залізна брама була наглухо зачинена. «Чому зачинена брама?» здивувався доктор. Натовп шумів, усі голосно розмовляли, кричали, лаялись, сварилися, але до пуття нічого не можна було второпати. Доктор підійшов до молодої жінки, що тримала на руках товсту сіру кішку, і спитав: — Будьте ласкаві, поясніть, що тут відбувається? Чому людей так багато, яка причина їх хвилювання і чому зачинена міська брама? |
| 8 | — Гвардійці не випускають людей з міста... — Чому ж їх не випускають? — Щоб вони не допомогли тим, які вже вийшли з міста і пішли до Палацу Трьох Товстунів. — Я нічого не розумію, громадянко, і прошу мені вибачити... — Ой, та невже ви не знаєте, що сьогодні зброяр Просперо і гімнаст Тібул повели народ, щоб взяти штурмом Палац Трьох Товстунів? — Зброяр Просперо? — Так, громадянине... Вал високий, і по той бік засіли гвардійські стрільці. |
| 9 | Ніхто не вийде з міста, і тих, що пішли із зброярем Просперо, палацова гвардія переб'є. І дійсно, гримнуло кілька дуже далеких пострілів. Жінка упустила товсту кішку. Кішка ляпнулась на землю, як сире тісто. Натовп заревів. «І я проґавив таку значну подію,— подумав доктор.— Правда, я цілий місяць не виходив з кімнати. Я працював на самоті. Я нічого не знав...» У цю мить, десь ще далі, вдарила кілька раз гармата. |
| 10 | Гуркіт застрибав, як м'яч, і покотився по вітру. Не тільки доктор злякався і поспішно відступив на кілька кроків — весь натовп шарахнув і розвалився. Діти заплакали; голуби розлетілись, залопотівши крилами; собаки присіли і почали вити. Залунала сильна гарматна стрілянина. Гармидер знявся страшенний. Натовп насідав на браму і кричав: — Просперо! Просперо! — Геть Трьох Товстунів! Доктор Гаспар зовсім розгубився. |
| … |
Комментарии