| ТАЄМНИЦЯ ПОКИНУТОГО ЗАМКУ. |
| 1 | ВСТУП ІНОПЛАНЕТЯНИ Чарівну країну та її столицю Смарагдове місто населяли племена маленьких людей — Жуванів, Мигунів, Балакунів, які мали дуже добру пам'ять про все, що викликало в них подив Дивовижною для них була поява дівчини Еллі, коли її будиночок розчавив злу чарівницю Гінгему, наче порожню шкаралупу від яйця Недарма Еллі назвали після цього феєю Будиночка, що карає Не менше здивувалися жителі Чарівної країни, коли побачили сестру Еллі — Енні Вона теж з'явилася перед ними, немов казкова фея Примчала на незвичайному мулі, який живився сонячним світлом, і в неї на голові був срібний обруч, що робив невидимим кожного, хто його надівав і торкався рубінової зірочки Ще багато-багато див траплялося в Чарівній країні, про які могли розповісти її жителі Тільки про одне диво вони майже нічого не знали — про те, як їхня країна стала Чарівною Адже вона не завжди була відгороджена од решти світу Великою пустелею і оточена неприступними Кругосвітніми горами Не завжди над нею сяяло вічне сонце, а птахи і звірі розмовляли людською мовою Чарівною вона стала за бажанням великої людини Гуррікапа Гуррікап у ті часи був уже старий, думав про відпочинок, йому хотілося спокою і самотності Могутній чародій спорудив собі замок оддалік від Чарівної країни, аж біля гір, і суворо-пресуворо заборонив її мешканцям наближатися до свого житла, навіть власне ім'я не дозволяв згадувати Жителі хоча й дивувалися, але повірили, що Гуррікану справді ніхто не потрібен Минали віки й тисячоліття Тихі маленькі люди, виконуючи наказ чародія, намагалися не згадувати про нього, ніколи більше не бачили його Так і сталося, що дива Гуррікапа почали поступово забуватися Зате всякому злу добрі жителі країни Гуррікапа не вміли дивуватися і тому пам'ятали його недовго Вже скільки бід приніс їм Урфін Джюс, прагнучи завоювати Чарівну країну спочатку зі своїми дерев'яними со датами, а потім з багаточисленною армісю Марраиів І що ж Лишень Урфін задумався над своєю долею і відмовився допомагати злій чаклунці Арахні, як добрі жителі одразу пробачили йому всі образи і стали вважати доброю людиною Вони вірили: той, хто зробив добро хоч раз, уже не захоче повертатися до злих вчинків Найцікавіше те, що саме так і сталося згодом Ну, а після того, як друзі з Білого світу Енні, Тім і моряк Чарлі допомогли їм перемогти чаклунку Арах ну, вони знову весело дивилися на небо, яскраво-яскраво синє, де наче і не було Жовтого Туману, насланого Арахною Славні жителі Чарівної країни знову жили спокійно і щасливо, нізвідки не чекали біди А вона наближалася, — і хто б міг подумати — саме з ясного неба Головний космічний зореліт з планети Рамерія вже наближався до Землі Він мчав у світовому просторі з нечуваною швидкістю — сто п'ятдесят тисяч кілометрів за секунду Як записав у бортовому журналі штурман інопланетян Кау-Рук, борознив міжзоряну пустелю сімнадцять років За цей час космічний корабель подолав величезний шлях, який світло — найпрудкіший гінець у Всесвіті здатний пронестися зі швидкістю триста кілометрів за секунду — пройшов би за дев'ять літ Така велика відстань від Рамерії до Землі. |
| 2 | Але чужинницькі зоренавти навіть не помічали польоту Для них час зупинився ще тоді, коли майже весь екіпаж корабля був переведений у стан анабіозу так називають тривалий сон під час переохолодження і занурений у спеціальні відсіки польотного сну Там зоренавти спали добрих сімнадцять років Час утратив свою владу над людьми — це було справжнє диво Якби зоренавтів розбудили навіть через тисячу років, і тоді вони б прокинулися такими ж, якими занурились у сон Невтаємниченому відсіки уявлялися гігантськими холодильниками з безліччю комірок, у кожній з яких перебував член екіпажу Поліровані відсіки сяяли дзеркальним блиском, і, коли придивитися, на них то тут, то там виступали червоні, сині, зелені крани регулювання та ще мерехтіли різнокольорові вогники — то були лампи контрольної апаратури Тим часом штурман Кау-Рук, сидячи в космічній обсерваторії, обчислював положення корабля в просторі і відмічав курс на зоряній кормі Крім Кау-Рука, не спали ще троє людей: командир зорельота генерал Баан-Ну — він перевіряв у рубці корабля показники приладів; лікар Лон-Гор — він спостерігав за станом сплячого екіпажу, стежив за температурою, вологістю, регулював вміст кисню, подачу охолоджувача — рідкого гелію; та ще пілот Мон-Со, вірний помічник генерала, найсумлінніший виконавець його наказів, що ні разу не допустив жодних заперечень чи помилок Тиша у відсіках польотного сну здавалася вічною Лише зрідка в каюті лікаря лунав вимогливий сигнал сирени; тоді Лон-Гор поспішною, але нечутною ходою прямував до відсіків, повертав потрібний зеленки, червоний або синій кран, і знову западала тиша Мон-Со нічого було робити, його пілоти спали у відсіках; книжок він читати не любив, тому сам з собою грав у хрестики і нулики в каюті Інколи Мон-Со блукав коридорами корабля або ганяй там м'яча, але тільки тоді, коли всі вже спали Він був воротарем футбольної команди і просто не міг обходитися без тренувань На Рамерії всі були привчені до спорту Четверо зоренавтів, які відбувала космічну вахту, щоранку займалися особливою польотною гімнастикою і тут, на кораблі Запізнювався на спортивні заняття лише Кау-Рук, особливо коли зачитувався якоюсь цікавою книжкою Не обов'язково оповіддю про історію народу, про який-небудь незвичайний характер людини або про пригоди; Кау-Рук з не меншим захопленням читав книжки з техніки — Кау-Рук — найздібніша людина вашого екіпажу, — сказав генералові перед відльотом Верховний правитель Рамерії Гван-Ло — Не призначаю його командиром зорельоту з однієї причини: він недостатньо старанний Однак заступником командира штурман Кау-Рук був призначений ПРОБУДЖЕННЯ ІЛЬСОРА ля командира Баан-Ну, пілота Мон-Со, для штурмана і бортового лікаря час не минув непомітно: в польоті вони постаріли рівно на сімнадцять років Правда, вік на Рамерії обчислявся інакше: жили там люди втричі довше, ніж на Землі Тому четверо зоренавтів, які відбували вахту на кораблі, за рамерійською лічбою, залишалися молодими, повними сил. |
| 3 | Ніхто, крім зоренавтів, не порушував спокій космічного корабля; в його каютах, службових залах, машинному відділенні, коридорах було порожньо, через що він здавався безлюдним Насправді ж на зорельоті не спала, точніше, перебувала у стані пробудження ще одна людина — Ільсор, слуга генерала Баан-Ну Його розбудили за наказом генерала Баан-Ну так підупав, так утомився без слуги, що давно вже виявляв незадоволення всім навколишнім: двері, на його думку, надто голосно рипіли, ручки й фломастери писали погано, їжа з консервних бляшанок була несмачною, а ліжко дуже тверде Командир швидше змусив би прислужувати собі лікаря Лоп-Гора, ніж погодився б витерпіти ще якихось кілька тижнів до загального пробудження космічного екіпажу Він не звик одягатися сам і стежити за своєю зовнішністю, тому руда розкуйовджена борода виросла до фантастичних розмірів; куртка, яку він натягнув на комбінезон очевидно, вона замінювала мундир, виявилася без ґудзиків; комбінезон — без блискавки і зім'ятий у гармоніку; з ліктів у генерала звисало лахміття, бо він весь час зачіплювався за якісь гострі виступи, гачки; до того ж, Баан-Ну не завдавав собі клопоту розпізнавати, де лівий, а де правий чобіт: правий у нього незмінно опинявся на лівій нозі, а це було дуже незручно навіть для генерала Лон-Гор тривалий час до відказу крутив спочатку один кран, далі інший, потім ще почекав, поки всі різнокольорові лампочки не перестали блимати, показуючи повне розмороження Нарешті комірка розчинилася Замурованого в ній Ільсора, Мон-Со й Кау-Рук за наказом командира підняли й понесли з відсіку до каюти лікаря — Гей, лежебоко, вставай, — радісно примовляв генерал, коли Ільсора несли з відсіку під наглядом Лон-Гора Ільсор пробуджувався повільно, ледь погойдуючись на підвісному надувному матраці, схожому на койку-гамак, які звичайно бувають у матроських кубриках Ільсор посідав особливе становище: він був не тільки старанним слугою при генералі, а й неабияким винахідником За його проектом збудовано зореліт, на якому менвіти летять на Землю Він називається Діавона, що мовою обранців означав Невловимий Ільсор спав Раптом він здригнувся, однак не прокинувся і очей не розплющив Він тільки відчув, як до нього нахилився Баан-Ну До Ільсора долинув немов з бочки голос бортового лікаря Лон-Гор кілька разів повторював: — Пробудження вимагає часу, пробудження вимагає часу Генерал вочевидь не вірив, що слузі потрібен певний час для повного пробудження, тому зробив нетерплячий жест: простяг руку до Ільсора і щосили поторсав його за плече Слуга мав би негайно зіскочити за першим його словом Проте, зрозумівши врешті-решт, що термосіння нічого не дасть, Баан Ну відступив АРЗАКИ Й МЕНВІТИ льсор ще не збагнув, що перебуває на зорельоті Ільсор пробуджувався, і йому здалося, ніби він на Рамерії Він бачив далеку батьківщину Бачив свій народ арзаків і схожі на уламки скель будинки біля Срібних гір Сріблом леліють не тільки гори, всю Рамерію огортає м'яке струмуюче бі іе світло Сріблясті ґрунт, трава, дерева й кущі; здається, доторкнися рукою до листя — і вони задзвенять. |
| 4 | Арзаки дуже привітні — вони довірливі, немов діти І очі в них допитливі, широко розкриті Арзаки талановиті Серед них багато художників, лікарів, учених, письменників, конструкторів, інженерів, учителів Арзаки не тільки багато вміють, вони просто не можуть не ділитися тим, чого добиваються самі, зі своїми сусідами менвітами й роблять це з великою радістю Але менвіти — люди підступні У менвітів є Верховний правитель Гван-Ло, він ще і чарівник Він має гіпнотичний, владний погляд і може наказані людям зробити те, що захоче І тільки-но людина почне протесі} вати, як Гван-Ло гляне їй у вічі — вона одразу замовкне Це чаклунське мистецтво Верховний правитель успадкував під страшним секретом від своїх предків і передав його менвітам Він же звернув увагу на те, що арзаки — талановитий народ Непогано було б, — подумав Гван-Ло, — змусити цей талант працювати на нас Ще раніше Верховний правитель зрозумів, що арзаки — вихований народ: коли розмовляють, дивляться просто у вічі А чари найлегше застосувати, коли дивляться просто у вічі — Що ж, голуб'ята, ваша вихованість вилізе вам боком, — аж промуркотів од задоволення Гван-Ло, — всі ви вже раби, і, гадаю, вірно нам служитимете Менвітів він почав переконувати, що вони — вибрана раса Всесвіту, що їм усе можна Інші розумні істоти створені лише для того, аби підкорятися менвітам І перекопав Менвіти проголосили себе вибраним народом, панами, а арзаків — рабами Це дуже сумна сторінка історії арзаків Насамперед менвіти відібрали в арзаків їхню співучу барвисту мову Відбулося це так Спочатку вони навчили арзаків менвітської мови; не так, щоб спілкуватися п'яте через десяте, спілкуватися з менвітами арзаки давно вміли Менвіти домагалися, щоб арзаки володіли їхньою мовою досконало, як своєю рідною Головне, що і зусиль не треба було докладати Допитливі від природи, арзаки самі виявляли великий інтерес до мови сусідів Не відчуваючи небезпеки, вони все добре запам'ятовували і незабаром говорили менвітською мовою так само вільно, як і своєю Тоді менвіти заборонили їм розмовляти арзацькою мовою, закрили арзацькі школи І зробили ще таке Прикинулися, ніби запрошують арзаків у гості, влаштували бенкет у парку правителя, а там, на цьому бенкеті, застосували до арзаків свої чаклунські команди Ільсор добре пам'ятає першу команду менвітів, вона завжди та сама: — Дивись мені у вічі, дивись мені у вічі, підкоряйся мені, чужинцю З цієї команди почався уявний бенкет Арзаки, як люди виховані, дивилися у вічі і були наче зачаровані їм наказали навіки забути рідну мову, і арзаки забули Трапилося ще страшніше лихо Менвіти наказали забути, що арзаки — вільні люди, і ті забули Вони, як і раніше, залишалися винахідниками, вченими або художниками Свої задуми вони самі і здійснювали, оскільки звикли працювати не тільки головою, а й руками. |
| 5 | Ось так і вийшло, що не лише чудові польові машини, верстати, прекрасні твори мистецтва, а й техніка зореплавання, космічні кораблі менвітів — усе було створено руками арзаків Однак дивна річ їхніми відкриттями і зианними користувалися віднині менвіти Вони зайняли значні посади в промисловості й сільському господарстві всієї Рамерії Вони називалися інженерами, лікарями, педагогами, агрономами, хоча виконували скрізь, — на полях, фабриках, в установах, — одну роль — наглядачів Насправді ж усім, чим вважали себе менвіти, були, звичайно, арзаки Але щось відкривши, винайшовши, вони одразу ж забували про це Вони ніби самі визнали, що ні на що не здатні і можуть лише виконувати роль робочої сили: вони мили, шкребли, ткали, пасли худобу, вирощували хліб, працювали на верстатах, були ще слугами або кухарями Вони справді вірили, що, крім праці, яку обранці називають чорною, в них жодних інших справ нема Так уже подбав чаклун Гван-Ло Командир Баан-Ну — з менвітів Він має те, що характерне для раси обранців Він дуже високий, силач, гордо тримає на широких плечах велику круглу голову Менвіти — сильні, красиві люди Крім пристрасті до фізкультури, в них особливе ставлення до вбрання Воно має бути обов’язково ошатним і ладним, інакше менвіта охопить такий кепський настрій, що п тисяча веселунів його не розважить Обличчя Баан-Ну могло бути навіть приємніш, якби не крижаний вираз, що скував очі, зробив їх наче нерухомими Менвіти впевнені в собі, але це в них не лише від того, що вони ставляться до інших з погордою Менвіти вчинили багато зла щодо арзаків, вони нав’язали їм свою волю, і чим більше недобрих вчинків в обранця, тим крижаніші його очі Ільсор знає про гіпнотичну дію погляду менвіта, коли людина, яка стоїть перед обранцем, цілком втрачає волю, стає покірним рабом, усе на світі забуває, крім одного, що він раб і перед ним його пан Серед сплячих зоренавтів на кораблі є арзаки: слюсарі, бурильники, електрики, будівельники та інші робітники, без яких менвіти не зможуть заснувати базу на Землі Керуватиме працею арзаків у ще неясних земних умовах Ільсор, який протягом цього часу, окрім обов’язків слуги генерала Баан-Ну, буде ще і головним техніком Менвіти довіряють Ільсору Він безмежно добрий Він — найслухняніший раб Нема такої справи, з якою б він не впорався І він ніколи нікуди не втече, бо, як гадають менвіти, просто не зможе цього зробити, не попросивши дозволу Ільсор остаточно прокидається, зістрибує з койки — Мій генерале, — низько вклоняється він Баан-Ну, який увійшов до каюти лікаря — Радий вам прислужувати — Я знаю, — поблажливо киває генерал, хоча в душі радіє, бо Ільсор швидко приведе його в найкращий стан — Я знаю, — повторює він, — ти відданий мені до останку Ільсор нахиляє голову на знак згоди, але, подумавши, що цього замало, ще раз поспішно вклоняється. |
| 6 | НА БОРТУ ЗОРЕЛЬОТА строноми Рамерії, спостерігаючи в надпотужні телескопи різні планети, зацікавилися Землею, або Белліорою, як вони назвали Землю по-своєму Вони стверджували, що Белліора не відрізняється своєю природою від Рамерії Посланці планети Рамерія повинні були перевірити, чи є життя на Землі Але політ Діавони не планувався як наукова експедиція Менвіти летіли на Землю з войовничою метою: підкорити нову планету Вже ввімкнули гальмівні двигуни, Ільсор здогадується про це по легкому дрижанню корабля Лікар Лон-Гор приступив до загального пробудження екіпажу І враз відсіки зорельота, які здавалися до цього порожніми, зробилися тісними й багатолюдними Потягуючись і позіхаючи, з них виходили астрономи, геологи, інженери, пілоти, розбуджені після сімнадцятирічного сну Тільки робітники-арзаки залишалися на своїх місцях, їм поки що не дозволили залишати відсіки Корабель нагадував тепер розтривожений мурашник, люди сновигали туди-сюди у всіх напрямках Тільки-но розбуджені дещо призвичаїлися, Баан-Ну зібрав менвітів у демонстраційній залі космічного корабля — Імениті брати — урочисто звернувся він до них — Нам довірено велику справу — завоювання квітучої планети Белліори Вона має бути квітучою за передбаченнями наших астрономів На Рамерії були такі іграшки — божки з головами, які хитаються; арзаки вирізали їх з каменю для дітей менвітів Отож, наче слухняні божки, астрономи всі разом захитали головами, погоджуючись з Баан-Ну — Наша справа дуже проста, — вів далі генерал, — ми сядемо в будь-якому місці Белліори і побудуємо місто Баан-Ну не сказав би так просто, коли б не було штурмана Командира завжди тягло до барвистих описів небезпек, колишніх і майбутніх Але Кау-Рук не розумів небилиць Штурман зручно сидів у кріслі, похитуючи головою, але не як слухняний божок, а з сумнівом Він уважно слухав командира — А якщо Белліора заселена — запитав Кау-Рук — За попередніми даними, там нікого нема, — заперечив Баан-Ну — А якщо є — наполягав штурман — Ось астрономи твердить: Белліора квітуча Тоді можуть на пій бути й істоти, подібні до людей — Тим гірше для них — жорстко, із самовпевненістю, характерною для завойовників, сказав генерал — Ми знищимо більшу частину жителів, а решту перетворимо на рабів, як це вже вробили з арзаками Нехай служать нам віддано, як арзаки, — додав він роздратовано Кау-Рук схилив голову на знак згоди, він не хотів гнівити командира — Мова не про це, — заспокоївшись, повідомив Баан-Ну, — Белліора перед нами Наш корабель повинен облетіти її якомога більше разів Белліору слід добре роздивитися через телекамери й сфотографувати Фізики візьмуть проби повітря на різних висотах, визначать величину атмосферного тиску, математики обчислять силу тяжіння. |
| 7 | Отже, до роботи Передусім, техніки, і з ними Ільсор, наділи скафандри і, вийшовши через шлюз, оглянули обшивку зорельота Колись дзеркальна поверхня вкрилася заглибинами, вибоїнами — слідами зіткнень корабля з потоками космічного пилу і осколками метеоритів Ніби невідомий карбувальник сантиметр за сантиметром сімнадцять довгих років обробляв її, покривши загадковими візерунками Заглибини саме і знадобилися, їх використали, коли в допомогою розпилювачів почати покривати обшивку вогнетривким матеріалом Без цього зореліт згорів би при вході в земну атмосферу Покриття було передбачено Ільсором і не тільки захищало зореліт від вогню, а й робило його невловимим для радіохвиль на той випадок, коли на Землі були б локатори, які посилали б ці хвилі ДЕЯКІ ПОДІЇ, ПОВ’ЯЗАНІ З УРФІНОМ ДЖЮСОМ оки на небі тривав політ інопланетян, у Чарівній країні життя ішло своїм звичаєм Там щодня траплялися свої події Одна з них була пов’язана з Урфіном Джюсом Урфін не тільки змінив місце проживання — раніше він жив у країні Жуванів у лісі, тепер мешкав у долині Кругосвітніх гір Головна переміна відбулася із самим Джюсом, як людиною Він став зовсім іншим, ніби народився заново Вираз обличчя в цього нового жителя країни Гуррікапа більше не був лютим Та позаяк характер людини виявляється в тому, що вона майструє, то з Урфіном трапилося диво Замість похмурих іграшок, якими раніше лякали дітей, він зробив багато веселих ляльок, звірят і блазнів та подарував їх гномам Урфін і сам одержав подарунок від Залізного Дроворуба В країні Мигунів, відомій майстрами, для Джюса зробили телескоп Джюс прибудував до хати башту, прикріпив цвяхами до неї телескоп і став вечорами розглядати небо Так і трапилося, що він помітив у телескоп Діавону Звичайно, він побачив не зореліт з такої далекої відстані, а крихітну мерехтливу зірочку Він, мабуть, і не звернув би на неї уваги, коли б на його очах зірка не засяяла всіма кольорами веселки Джюс спостерігав за нею кілька днів З кожним днем в її світінні дедалі посилювався червоний колір і зірка збільшувалася З нею відбулося щось нечуване Урфіна це дуже збентежило, і він спостерігав далі Про космічний корабель не думав Йому таке й в голову не могло прийти А, між іншим, світло посилювалося, бо на Діавоні штурман Кау-Рук один за одним вмикав гальмівні двигуни: два, п’ять, десять — поки не було ввімкнено всі Інопланетяни наближалися до Землі і збавляли надшвидкість корабля Це було потрібно, щоб рухатися довкола Белліори НЕВІДОМА ЗЕМЛЯ іавона оберталася довкола Землі, поступово наближаючись до неї Навівши на Белліору автоматичні бортові телекамери, інопланетяни негайно вмикнули їх На демонстраційних екранах у рубці командира, як і в залі, де зібралися менвіти, з’явилися голубі обриси незнайомої планети Чужинці вдивлялися в розпливчасті плями невідомих їм океанів, зелених долин і лісів. |
| 8 | Довгий політ притупив почуття інопланетян, але тепер їх охопив неспокій, — десь у підсвідомості заворушилася тривожна думка: Що тут чекає на нас Баан-Ну клацнув перемикачем збільшення, і раптом на екрані замиготіли зображення великих міст з багатоповерховими спорудами, заводами, аеродромами, кораблями — Увага — відразу пролунала команда — Терміново маскуватися Діавона, немов спрут, випустила із спеціального люка в корпусі зорельота темну маскувальну хмару, яка оповила корабель Жоден телескоп не здатний уже виявити громаддя рамерійського зорельота Замість нього астроном з Белліори побачив би безформне темне тіло, але що воно означає, не розгадає жоден мудрець Космічний корабель інопланетян у повній безпеці наближався до Землі Зоренавти з Рамерії, поспішаючи, оглядали Белліору І щодалі, то більше хмурнішали їхні бліді обличчя Баан-Ну та його підлеглі бачили залізниці, канали, оброблені поля, могутні укріплення, на рейдах великих портів стояли величезні судна, з палуб яких грізно дивилися в небо жерла гармат В очах чужинців, налаштованих на те, що Земля безлюдна, мимоволі з’явилися подив і нерішучість — Так, — похмуро мовив генерал, — цю цивілізацію не поставиш на коліна одним ударом Тут не сядеш на планету в будь-якому місці Діавону розстріляють раніше, ніж ми встигнемо відчинити люк Як менвіт-завойовник, Баан-Ну гадав, що космічних прибульців зустрінуть, на Белліорі не миром, війною Так вчинили б рамерійці, коли б на їхню планету опустився чужий корабель Менвіти вирішили знайти тихе місце, віддалене від великих міст, морських портів і могутніх укріплень Там можна заховатися до пори, до часу, поки робітники під керівництвом Ільсора: не складуть вертольоти: з них легше робити розвідку, ніж із зорельота-гіганта Корабель робив виток за витком над Белліорою Спостереження тривали Проби повітря показали, що атмосфера Белліори мало відрізняється від рамерійської і цілком придатна для дихання Прибульців Хоч у цьому було полегшення: жити в скафандрах на чужій планеті місяцями, а то й роками було б неможливо Нарешті рамерійцям пощастило Посеред безмежної пустелі вони виявили велику лісисту рівнину, оточену кільцем високих гір зі сніжними вершинами Зореліт кілька разів пронісся над рівниною Телекамери працювали безперервно Сумнівів не було Серед дібров і полів виднілися села з крихітними хатами, а в центрі розкинулося чудове місто, башти і стіни якого сяяли дивним, але дуже красивим зеленим світлом І ніде жодного укріплення чи форту, ніде не стремлять сталеві дула гармат, вигляд яких так неприємно вразив менвітів під час перших обльотів Землі Баан-Ну та його підлеглі вперше повеселіли Генерал простяг руку до телеекрана з видом тихих сіл та чудового міста і вдоволено промовив: — Гарна країна Тут буде наша база на Белліорі Він не знав, що країна ця чарівна. |
| 9 | Частина перша ПЕРШІ ДНІ НА ЗЕМЛІ УРФІН ДЖЮС — ГОРОДНИК Урфіна непокоїла дивовижна зірка, що світилася червоним світлом Його думки раз у раз поверталися до неї, вечорами він довгенько просиджував біля телескопа, але як не старався її відшукати, ніде не міг виявити Зірка безслідно щезла Правда, він помітив одного разу якусь темну хмару, що промчала по небу, але не надав цьому значення З жителями Чарівної країни Урфін тепер дружив, але про зірку, що зацікавила його, повідомляти не поспішав Адже він і сам поки що нічого не зрозумів Давно минув той час, коли, Премудрий Страшило дотримав слова й запросив Джюса поселитися в Смарагдовому місті серед людей Урфін не гадав, що йому буде таким приємним це запрошення Однак він уже багато років жив біля Кругосвітніх гір, звик до затишної долини з прозорого річкою й кидати свою садибу не захотів Жити самотою для нього було так само природно, як пити чи їсти Він, як і раніше, не хотів уподібнюватись до інших людей і одяг носив інакшого кольору: не голубий, не фіолетовий, а зелений І робив він це зовсім не через лиху вдачу, такий уже в нього був відлюдькуватий характер За товариство йому був старий пугач Гуамоколатокінт, з яким кожного дня перекидався кількома словами — Ну що, друже Гуамоко, — здебільшого вранці запитував Урфін, — надійшли вісті на сорочииих хвостах І вони з Гуамоко повільно, з паузами обговорювали новини, які розумний пугач запам’ятовував від інших птахів — Залізний Дроворуб завітав у гості до Страшила Премудрого, — поважно говорив Гуамоколатокінт — Сміливий Лев теж у дорозі, але він старий — пересувається повільно, йде-бреде, потім сідає, відпочиває — А що наш Премудрий — запитував Урфін — Знову намудрив Придумав якусь бібліотеку, книжки серйозні читає — Справа хазяйська, — зітхав Урфін Урфін був непоганим столяром у всі часи Була пора, нічого не скажеш, коли зроблені ним столи, стільці та інші вироби з дерева переймали лютий характер майстра й норовили то штовхнути тих, хто їх купляв, то наступити їм на ноги, — коротше, чинили людям усілякі неприємності Норовливі вироби ніхто не купляв, і Урфінові мимоволі довелося вирощувати овочі, з чого інакше б він жив Урфін став городником, працював швидко, але якось нудно, нецікаво Робота не приносила йому задоволення І Джюс задумався про свої справи, про себе і наче заново народився, і все довкола змінилося З ним почали відбуватися незвичні речі Справи в нього пішли так, що він сам дивувався Він відремонтував хатку в долині, розвалював її найвеселішими фарбами, які тільки мав у господарстві І відчув, що йому кортить зайнятися городом Та не лише зайнятися. |
| 10 | Відтоді, коли він одержав запрошення Страшила й зрозумів, що жителі Чарівної країни на нього більше не сердяться, йому постійно хотілося щось винайти для них Сміливості й терпіння Урфінові було не позичати, і він виростив такі небувалі плоди, що навіть пугач Гуамоко, котрий спочатку недовірливо поставився до наміру Урфіна, згодом пройнявся безмежною повагою до нього — Ото дивовижа — пугукав він, змахуючи крилами — Оце так вигадав Очевидно, господарю, ти ще вмієш чаклувати Тут були золотиста морква, голубі огірки, червоно-прозорі, мов гранати, сливи та яблука, сонячні, наче апельсини Що і казати, плоди вийшли дуже гарні А головне, приваблював не стільки їхній колір, як те, що вони були солодкими, великими, смачними Мабуть, не випадково Джюса потягло до городництва Вирощувати овочі і фрукти для інших було надзвичайно цікаво, і це принесло користь Як тільки чудові плоди дозрівали, Урфін навантажував ними доверху тачку й відвозив до Смарагдового міста То було справжнє свято Частування На нього поспішали всі, хто міг, з усіх куточків Чарівної країни При цьому Урфін прагнув, щоб ніхто не був обділений, обдаровував усіх жителів і гостей Він багато разів наповнював тачку плодами й поспішав назад до міста Дорога була далекою, нелегкою І тоді жителі Чарівної країни відрядили в розпорядження Джюса дерев’яного гінця Прудконогий гонець ніколи не втомлювався Він доставляв дари Урфіна з дивовижною швидкістю Урфін готував для гінця овочі і фрукти Збирав їх, викопував, обполіскував джерельною іскристою водою, котру спекотне сонце миттю висушувало Джюс акуратно вкладав плоди в тачку Жителі Смарагдового міста не відпускали його доти, доки він не з’їдав цілу гору пирогів, які були особливо смачні у господинь чудового міста ЖОВТИЙ ВОГОНЬ вято Частування обов’язково влаштовувалося кожного року, його чекали з таким нетерпінням, як дня народження Бо яким би чудовим не було життя в Чарівній країні, проте один день скидався на інший Сонце піднімається кожного разу високо і, коли щоденні дива здійснені, знову опускається за гори Це трапилося напередодні нового свята Переддень наспів непомітно, він тривав кілька діб, щоб усі бажаючі встигли дістатися до Смарагдового міста, а Урфін-городник — приготувати гостинці Фрукти й овочі вдалися на славу, їх була сила-силенна Джюс навіть побоювався, що не встигне перевезти їх у Смарагдове місто до відкриття урочистостей Поряд з палацом Страшила спорудили довгі ряди із зсунутих столів, які притягли з дому жителі міста Урфін і дерев’яний гонець, котрий допомагав йому перевозити овочі, снували між Кругосвітніми горами і Смарагдовим містом Проїжджаючи з повними тачками через країну Жупанів, вони залишали смачний запах спілих, настояних на сонці плодів Хіба могли Жувани спокійно дивитися на це розмаїття фруктів і овочів у тачках. |
| … |
Комментарии