| азбука і абецадло |
| 1 | Історія Русів "Історія Русів" - розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII століттяa З часів другої половини XVIII століття дійшов до нащадків рукопис "Історія Русів" невідомого автора. "Історія Русів" - це історична праця, одна з перших про нашу історію з давнини до 1769 року - саме ця дата востаннє згадується у творі. "Історія Русів" - це книга, яка користувалася особливою шаною серед історичної прози, бо справедливо описувала погляд українців на історію. |
| 2 | Проти-церковний дух її письма носив політичний характер, бо книга посилювала національну свідомість української інтелігенції того часу. Про історію написання цього твору нам відомо те, що його рукопис було знайдено в 1828 році, в 1846 році його було видано в Москві, а в 1956 - в Нью-Йорку. Однак книга була дуже поширена в рукописному варіанті. Свого часу нею користувалися письменники, коли писали твори на історичну тему. |
| 3 | Серед таких письменників був і Т. Шевченко. "Історія Русів" активно й таємно поширювалася серед інтелігенції того часу, бо невідомий автор цього твору сміливо прославляв козацьку минувшину, висловлював думку про власну форму самоврядування українського народу. Герої "Історії Русів" - Б. Хмельницький, І. Полуботок - ватажки козацької доби нашої історії. Книга сповнена почуття національної гідності, демократизму, тому і привертала увагу сучасників. |
| 4 | А ще "Історія Русів" цікава тим, що правдиво зображує українську минувшину і вперше порушила питання про місце України в тогочасній політичній ситуації - саме в цьому її політичне значення. У книзі знайшло також відображення єднання України з Литвою, Польщею, Росією, дається пояснення того, що це домовленості рівних сторін, які не поступаються одна одній у жодній сфері тодішнього життя. Отже, невідомий автор "Історії Русів" - це патріот, який відстоював демократичні погляди, мабуть, тому і не поставив свого імені на цьому історичному творі, але ми, його нащадки, вдячні йому за мужність, за правдиве відтворення нашої історії. |
| 5 | Книга буття українського народу «Книга буття українського народу» («Закон Божий») — ідеологічна програма Кирило-Мефодіївського братства, написана у формі біблійного оповідання. Більшість дослідників вважає її автором М. І. Костомарова. Складається зі 109 параграфів, у яких всесвітню та українську історію викладено у розрізі історії християнства. Соціальна нерівність у творі пояснюється лицемірством панівного класу, який прийняв християнство, але продовжував гнобити народ. |
| 6 | Підкреслюється зв'язок між минулим та майбутнім України, волелюбність українського народу визначається як його невід'ємна риса. Твір містить ряд положень щодо скасування кріпацтва, національної та соціальної нерівності, а також ідею об'єднання слов'ян, народів у федеративну республіку з наданням кожному народові авт. прав. Автор постулює ідею непорушності національних прав українців. Україну він вважає центром об'єднання усіх слов'ян, народів, вбачаючи в цьому її роль в історії людства. |
| 7 | В «Книзі буття українського народу» є ряд прогресивних положень, зокрема про необхідність ліквідації кріпосницького права і національної нерівності, знищення дворянських привілеїв і станів, об'єднання слов'янських народів у федеративну республіку з парламентським ладом і з наданням кожному народові рівних прав і автономії. Разом з тим автори її виходили з того, що українська нація являє собою нібито особливу єдність, пройняту духом рівності і братерства, замовчували класовий антагонізм, який існував всередині українського народу, і вважали, що йому нібито судилося повести за собою слов'ян до об'єднання. |
| 8 | «Книгу буття українського народу» знайдено під час обшуку в М. І. Костомарова у 1847. Відтоді твір знаходився в архівах Третього відділення у Санкт-Петербурзі, пізніше — у рукописному відділі Санкт-Петербурзької Академії Наук, де був виявлений у 1917 році. Вперше опублікований 1921 року у журналі «Наше минуле». Вагилевич і. Передговор к народним руським пісням Видання супроводила стаття письменника „Передговор к народним руським пісням", яка виходила далеко за межі фольклорно-етнографічної замітки. |
| 9 | Основним об'єктом дослідження стали гноблене іноземцями українське селянство та його культура. Автор виразно виявив розуміння трагічних для України наслідків після втрати нею національної незалежності. Наукові праці І. Вагилевича значною мірою надали збірці саме того суспільно-політичного звучання, що істотно сприяло її загальному визнанню. Літературно-художній доробок Івана Вагилевича цього періоду доповнює польськомовна рукописна збірка „Поезії І. |
| 10 | Вагилевича", датована 1835-1841 рр. Нині вона зберігається у фондах Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. До кращих її творів належать олітературнені поетом у дусі „Слова о полку Ігоревім" народні легенди: „Пліснесько", „Добрилів", „Бич" і „"Дністер". У 1836 р. І. Вагилевич здійснив перший в українській літературі переклад славнозвісного „Слова о полку Ігоревім", одночасно на українську і польську мови. |
| … |
Комментарии