| 1 |
Частина перша БАРАНКІН, ДО ДОШКИ! ПОДІЯ ПЕРША Ганьба на всю школу! Коли б я і Кость Малинін не примудрились схопити двійки з Γεωμετρίϊ на самому початку учбового року, то, можливо, нічого такого неймовірного і фантастичного в нашому житті не приключилося б, але двійки ми схопили, а тому наступного дня з нами сталося щось неймовірне, фантастичне і, можна сказати, надприродне!.. На перерві, одразу ж після цієї прикрої події, Зінка Фокіна, староста нашого класу, підійшла до нас і сказала: "Ой Баранкін і Малинін! Ой, яка ганьба! На всю школу ганьба!" Потім вона зібрала круг себе дівчат і почала з ними, судячи з усього, готувати проти нас з Костем якусь змову. |
| 2 |
Нарада точилася впродовж усієї перерви, поки продзвонив дзвоник на урок. Тим часом Алик Новиков, спеціальний кореспондент нашої стіннівки, сфотографував нас з Костем і зі словами: "Двійка скаче! Двійка мчить!" – приліпив наші фізіономії на газету, у розділ "Гумор і сатира". Після того Ера Кузякіна, головний редактор стіннівки, кинула на нас свій нищівний погляд і просичала: "Ех, ви! Таку гарну газету зіпсували!" Стіннівка, яку, за словами Кузякіної, зіпсували ми з Костем, мала справді дуже гарний вигляд. |
| 3 |
Вона була вся розмальована кольоровими фарбами, а на самому видному місці від краю до краю виведено яскравими літерами гасло: "Вчитися тільки на "добре" і "відмінно"!" Чесно кажучи, наші похмурі. фізіономії типових двієчників таки не пасували до її святкового вигляду. Я навіть не витримав і послав Ерці записку: "Кузякіна! Пропоную зняти наші карточки, щоб газета стала знову гарною! Або, в крайньому випадку, закреслити гасло!" Слово "гарною" я підкреслив двома жирними лініями, а "закреслити гасло" – трьома, проте Ерка лише стенула плечима й навіть не подивилася в мій бік... |
| 4 |
Подумаєш!.. ПОДІЯ ДРУГА Не дають навіть опам'ятатися... Тільки-но продзвонив дзвоник з останнього уроку, хлопці гуртом рвонули до дверей. Я вже збирався штовхнути двері плечем, але Ерка Кузякіна якимось чином встигла стати на моєму шляху. – Не розходитися! Не розходитися! Будуть загальні збори! – закричала вона і єхидно додала: – Присвячені Баранкіну й Малиніну! – І ніякі не збори, – крикнула Зінка Фокіна, – а розмова! Дуже серйозна розмова!.. |
| 5 |
Сідайте на місце!.. Що тут зчинилося! Всі хлопці почали обурюватись, грюкати партами, лаяти нас з Костем і кричати, що вони нізащо не залишаться. Ми з Костем репетували, звичайно, більше за всіх. Що це за порядки? Не встигли, можна сказати, отримати двійки, і маєш одразу ж загальні збори, ну, не збори, так "серйозна розмова"... Ще не відомо, що гірше. В минулому учбовому році такого не було. Тобто двійки у нас з Костем і в минулому році були, проте ніхто не влаштовував із цього ніякої пожежі. |
| 6 |
Проробляли, звичайно, але не так, не одразу... Давали, як кажуть, опам'ятатися. Поки такі думки роїлися в мене в голові, староста нашого класу Фокіна і головний редактор стіннівки Кузякіна встигли "придушити бунт" і примусили всіх хлопців сісти на свої місця. Коли гамір потроху ущух і в класі настала відносна тиша, Зінка Фокіна одразу ж почала збори, тобто "серйозну розмову", присвячену мені і моєму найкращому другові. |
| 7 |
Мені, звісно, дуже неприємно згадувати, що говорили про нас з Костем Зінка Фокіна і решта наших товаришів на тих зборах, але попри все це, я розкажу все, як було насправді, не перекручуючи жодного слова й нічого не додаючи від себе... ПОДІЯ ТРЕТЯ Як в опері, виходить... Коли всі повсідалися і в класі настало тимчасове затишшя, Зінка Фокіна почала: – Ой люди! Це просто якесь лихо! Новий учбовий рік тільки-но розпочався, а Баранкін і Малинін уже встигли отримати по двійці!.. |
| 8 |
У класі знову зчинився страшенний галас, але окремі вигуки, звичайно, можна було розібрати. – У таких умовах я відмовляюсь бути головним редактором стінної газети! (Це сказала Ерка Кузякіна.) – А ще слово давали, що виправляться! (Мишко Яковлєв.) – Трутні нещасні! Торік з ними панькалися, і знову все спочатку! (Алик Новиков.) – Вирішили всі вчитися на "добре" і "відмінно" і от вам, маєте! (Елла Синицина.) – Викликати батьків! (Ніна Семенова.) – Тільки клас наш ганьблять! (Ірка Пухова.) – Ганьба Баранкіну й Малиніну!! (Нінка і Ірка разом.) – Та вигнати їх із нашої школи, і край!!! (Ерка Кузякіна.) "Гаразд, Ерко, я тобі пригадаю цю фразу". |
| 9 |
Після цих слів усі заверещали в один голос, та так, що нам з Костею годі було добрати, хто й що про нас думає, хоча із окремих слів можна було вловити, що ми з Костем Малиніним – бовдури, тунеядці, трутні! Ще раз трутні, бовдури, телепні, егоїсти! І таке далі! І таке інше!.. Мене й Костя понад усе розгнівило, що голосніше від усіх горлав Венька Смирнов. Уже чия б корова, як кажуть, мукала, а його б мовчала. |
| 10 |
У цього Веньки успішність у минулому році була ще гіршою, ніж у нас з Костем. Тому я не втримався і теж закричав. – Рудий, – гримнув я на Веньку Смирнова, – а ти чого репетуєш голосніше за всіх? Коли б першим викликали тебе до дошки, то ти б не двійку, а одиницю схопив! Тож помовч! – Ех ти, Баранкін, – загорлав на мене Венька Смирнов, – я ж не проти тебе, я за тебе кричу! Я що хочу сказати!.. Я кажу: не можна після канікул одразу викликати до дошки. |
| |
… |
Комментарии