| чи побiди довго ждати |
| 1 | Бачу, бачу тії іскри!.. Мовиш: мало їх? Невже ж? Що? На трийцять міліонів Десять тисяч не знайдеш? Мовиш: де нам взять Богдана? Тільки ти́ придатний будь На святе, велике діло! Загартуй думки і грудь! До високого літання Ненастанно пробуй крил, А Богдан прийде як сума Ваших змагань, ваших сил. До великого моменту Будь готовим кождий з вас, – Кожний може стать Богданом, Як настане слушний час. Мовиш: нині інші війни. Ну, то іншу зброю куй, Ум остри, насталюй волю, Лиш воюй, а не тоскуй! Лиш борися, не мирися, Радше впадь, а сил не трать, Гордо стій і не корися, Хоч пропадь, але не зрадь! Кожний думай, що на тобі Міліонів стан стоїть, Що за долю міліонів Мусиш дати ти́ одвіт. Кождий думай: тут, в тім місці, Де стою я у огни, Важиться тепер вся доля Величезної війни. Як подамся, не достою, Захитаюся, мов тінь, – Пропаде кровава праця Многих, многих поколінь. У таких думках держися І дітей своїх ховай! Коб лиш чистая пшениця, – Буде паска й коровай. Чи побіди довго ждати? Ждати – довго! То й не жди ж! Нині вчися побіждати, Завтра певно побідиш. Та ж недаром цвіт розцвівся! Чей же буде з цвіту плід. Та ж недаром пробудився Український жвавий рід. Та ж недаром іскри грають У в очах тих молодих! Чей нові мечі засяють У правицях у твердих. Довго нас наруга жерла, Досі нас наруга жре; Та ми крикнім: Ще не вмерла, Ще не вмерла і не вмре! |
Комментарии