| слон , моська |
| 1 | По вулицях Слона водили, Для показу, видать, — Як звісно, в нас з Слонів привикли дивувать, — Так за Слоном багато гав ходило. Звідкіль тут не візьмись, назустріч Моська їм. Побачила Слона, та й ну до нього братись, Скавчать, і верещать, і рватись: Ну, так і лізе в бійку з ним. — Сусідко, та покинь страмитись, — Їй шавка каже: Чи тобі з Слоном возитись? Дивись, ти вже хрипиш, а він собі все йде, — Бреде, І на твій дикий галас зовсім не зважає. — Ат! — Моська їй відповідає: Та це ж мені і духу наддає, Що зовсім я без бою Стать можу забіякою лихою. Хай пси говорять між собою: Ну й Моська! Дужа, знать, вона, Що бреше на Слона. Слони у нас — не дивина, А Моськи — і тим паче. Не водять вже по вулицях Слона. І Моска вже не гавкає й не скаче. Не ті часи тепер. Крилов давно помер, Ба, навіть байку дехто вже хоронить! А Моська вижила — живучою була. І мову, чуєте, таку вела: — Слону віддати першості корону! Він на трибуні — Ціцерон, В роботі — Геркулес, в порадах — Соломон! Простий, без чванства, без гордині: Зі мною говорив і лапку тис, Пригадую, як нині… — Навколо Моськи натовп ріс… І вийшло так, шановні люди: Не Слон, а Моська на устах усюди, Для показу ведуть її, а не Слона… Хіба не дивина? |
Комментарии