| ДМИТРО ДОНЦОВ - Московська отрута |
| 1 | ДМИТРО ДОНЦОВ МОСКОВСЬКА ОТРУТА ГЕТЬ ВІД МОСКВИ! Пропонована збірка творів Дмитра Донцова покликана допомогти українцям "виригнути з наших мозків намул неволі, а з серця – московську отрую". Тут ідеться не про сучасний популярний московський національний напій для противників Росії – "чай з полонієм" (вислів Ігоря Лосєва). Донцов має на увазі ту московську отруту, "з московської чаші", про яку писав ще Шевченко і яка досі затруює свідомість і паралізує волю українців, засліплює нам очі і затуплює наш мозок. |
| 2 | „Нація, не очолена мудрим, шляхетним і мужнім проводом, є бездумна отара, доступна всякій чужинецькій пропаганді й інфільтрації. Разом з провідною верствою стоять і падають народи”, – саме ці слова доктора Донцова, якими починається його стаття „За який провід?” сьогодні пульсують в думках. І смішно, і гірко, а насамперед страшно стає, коли подекуди чуємо, що ідеї Донцова „застаріли”, що нині він „неактуальний”, що його писання слід „списати в архів”. |
| 3 | Навпаки – ідеї Донцова актуальні як ніколи, а його книги мають виходити багатотисячними накладами, на його творах мають виховуватись провідники нації. Ситуація в Україні це яскраво підтверджує, і навіть шкода паперу, щоб наводити аргументи, коли вони такі очевидні. 125 років з дня народження видатного ідеолога українського націоналізму – дата ювілейна. Але такі постаті, як Дмитро Донцов, необхідно згадувати не лише з нагоди ювілеїв. |
| 4 | „Заювілеювання” – найгірше, що ми можемо вчинити, не звертаючись повсякчасно до його творчої спадщини, нехтуючи його заповітами, ігноруючи його вчення, не намагаючись згідно з ним діяти. Хочу тут запропонувати до роздумів нашим читачам лише деякі думки цієї видатної людини, котрі, як кличний дзвін тривоги мають калатати в наше сумління. Ось що, наприклад, він писав 60 років тому, але про нашу таки сучасну політичну ситуацію. |
| 5 | „Проблема проводу, в сто разів важніша від інших, набирає в наші часи особливо великого значення, і якраз цеї проблеми не хочуть бачити сучасники, займаючись всякими іншими, які нічого не варті без вирішення отої, найважнішої з усіх. Який глузд виробляти програми, закладати партії, творити об’єднання, коли хитається фундамент, на якім будується?” „Бо володарів, що мають хлопський сприт, замість державної мудрості – легко обдурити обіцянками-цяцянками... |
| 6 | Бо проводарів, байдужих на великі ідеали, а які дбають лише про привату, – легко підкупити. Бо проводарів, що не мають відваги до чинів великого розмаху і ризику – легко залякати.” Ми шукаємо виходу з ситуації там, де його немає. Нам намагаються наводити якісь економічні, геополітичні, міжнародні, соціальні, політичні та інші вигадані „аргументи”. Насправді ж проблема в тому, що нашу політичну верхівку опанували підкуп і шантаж, її пожирає триголовий дракон, і голови цього дракона – зрада, заздрість, зажерливість. |
| 7 | І доки голови цього дракона не будуть відрубані, доки чеснотами нашої еліти не стануть донцовські „мудрість, шляхетність, мужність”, ніякі „блоки”, „коаліції” й „універсали” не виведуть націю з роздоріжжя на шлях величі, сили й добробуту – на шлях української національної перспективи. „Єдність!, Єдність!”, – волають після кожної поразки наші демократи, бездарно проциндривши кредит народної довіри, витрачаючи зусилля на поділ портфелів і крісел, посад і фондів. |
| 8 | Яскравою ілюстрацією є нещодавній парламентсько-урядовий „дєрібан”. Чи буде з цього результат? Ось яку відповідь дає Донцов: „Коли об’єднаєте в горщику капусту, бульбу, стару підошву і здохлого кота, – не смакуватиме таке об’єднання!... Мішанина чужорідних елементів, добрих і злих, в якій безнадійно потопали добрі... Ліплячи такі „об’єднання”, вони не впорядковують хаос, а його поглиблюють... Завданням часу є не збільшувати хаос, а відділити кукіль від пшениці!” Відділити кукіль від пшениці, відігнати свиней від яблуні й вичистити власну господарку від московських гризунів, які, скільки би ми не працювали, переточать наше збіжжя і зруйнують нашу державну будівлю, коли ми з усією відповідальністю за власне майбуття не протиставимось їм рішуче й одностайно. |
| 9 | Коли йдеться про Росію, то ніхто, напевно, краще Донцова, не зумів розгледіти за яскравими масками і дешевими декораціями, котрі мінялися залежно від обставин і потреб, незмінну імперсько-галапасницьку сутність, той споконвічний московський дух, розкладаючий сморід якого ми відчуваємо і сьогодні. Донцов бачив не лише той галасливий балаган, який настирливо пропонували кремлівські режисери глядачам "вистави", він дивився поза куліси, добре знав режисерів і тому на питання "Чи вовк у бабусиному очіпку залишається вовком, чи стає бабусею?" – давав Донцов однозначну відповідь. |
| 10 | Знервований, розчарований, зневірений українець, який вже не знає, хто винен і що робити, перечитавши праці Донцова, зокрема „Дух нашої давнини”, „Росія чи Європа”, „Націоналізм”, „Хрестом і мечем”, „Клич доби”, „Московська отрута”, буде просто вражений, знайшовши аргументовані відповіді на безліч „чому?”, „що?”, як?” і „хто?” „Кожна сильна суспільність міцна твердим моральним законом, що над нею панує, якого живим символом і прикладом є її правляча верства. |
| … |
Комментарии