| покорченевозеро |
| 1 | Покорчене озеро Загребельний Павло Архипович З Вапгінгтона Кетлін летіла на Бостон літаком лінії Браніф. Рейс був нічний, до того ж виявилося, що в Ньюарку треба робити пересадку на літак компанії Істернлайн. Доки ти ходиш по землі, тобі вбивають в голову про велику єдність Америки, а злітаєш у повітря і пересвідчуєшся, що навіть небо розділене між авіакомпаніями. Щоб пересісти в Ньюарку на "боїнг" Істернлайна, довелося перебігати від одного термінала до іншого. |
| 2 | Безмежне бетоноване поле між двома дико модерними будівлями, різуче світло протитуманних прожекторів, моторошне підвивання електрокара, на якому ліврейний служитель віз її кофри, чужа ніч і тяжке відчуття занедбаності,— боже, куди й навіщо вона їде? Суто особисті мотиви. Суто особисті. Повсюди липли до неї чоловіки, і рятуватися могла тільки втечею. В Меріленді вимушена була змінити дві школи, тепер шукала порятунку в іншому штаті. |
| 3 | Допомогла Бетті, її найближча подруга по коледжу. Власне, й не вона,— бо шр може молода вчителька, така сама, як і Кетлін? — зате Бетті написала, що їхній колишній співучень Дейв, якого вони дражнили Куцим, тепер пригрівся у Вашінгтоні і, здається, став там якимсь цабе. Коли Кетлін не заперечуватиме, то Бетті попросить Куцого Дейва... В коледжі Куций Дейв пробував закохатися в Кетлін (він закохувався у всіх високих дівчат, так ніби прагнув таким чином подолати комплекс нижчості від свого зросту), але вона тоді цього майже не помітила. |
| 4 | Горда красуня. Та Куций Дей не страждав мстивістю. Щойно довідавшись про її клопоти, він негайно зв'язався з Кетлін по телефону і обережно поспитав, чи міг би чимось допомогти. — У тебе така сила? — згадала свою давню насмішку- ватість щодо нього Кетлін. — Сила — не сила, але дещо мається. — Одружився на доньці сенатора чи міністра? — Одруження відкладається, мала. Що в тебе? Кетлін сказала про намір змінити штат. |
| 5 | — Що тобі до вподоби? — поцікавився Дейв.— Каліфорнія, Південь, Середній Захід, Нова Англія? — Однаково. Аби далі. Найглухіший закуток. — Таку дівчину — і в закуток? — Облиш. — Ну, гаразд. Нова Англія підійде? — Це дуже далеко? — І далеко, й ні. Сотня миль північніше Бостона. — Ніхто мене там не знайде? — Тільки ти сама. — Це я знаю. Від себе не втечеш. Тепер пробувала втекти. З одного двадцять сьомого "боїнга" на інший, з одної ночі в іншу, від лаврів Меріленду до холодних сосен і недорослих дубків Нової Англії, з літа в зиму — і все це за кілька годин, все завдяки могуттю цивілізації, що має звучати: американської цивілізції. |
| 6 | В бостонському аеропорту її чекала несподіванка в особі Куцого Дейва. Цим досвітнім рейсом прилітали здебільшого заклопотані бізнесмени, яких ніхто не зустрічав, і в просторому переході Кетлін одразу наштовхнулася поглядом на самотню постать невисокого чоловіка в шкіряних джинсах і пуховій синій куртці, яка робила чоловіка ще присадкуватішим. І хоч Кетлін не бачила Куцого Дейва вже кілька років і ніяк не сподівалася зустріти саме тут і саме тепер, вона впізнала його вмить і навіть зраділа цій зустрічі. |
| 7 | — Хелло, Дейв! Це справді ти? — гукнула вона йому ще здалеку. — Хелло, мала, як долетіла? — Все гаразд. А ти? Я чомусь вважала, що ти у Вашінг-тоні. — Загалом кажучи, так. Але я хотів тебе побачити. В тебе є речі? — Трохи є. — Дозволь мені поклопотатися. — А це зручно? — Не переймайся. Він метнувся кудись, здавалося, лише на мить, був уже знову біля Кетлін, той самий Куций Дейв, що й у коледжі, але водночас і якийсь новий. |
| 8 | — Ти став солідніший. Ніби аж повищав. — Може бути. Дозволь провести тебе до машини. Речі підвезуть. Вони вийшли в холодне передрання, на стоянці їх ждав червоний "камаро". — Боже! — вигукнула Кетлін.— Чи не занадто розкішна машина? — Не переймайся,— недбало кинув Дейв, даючи знак носіям, які з'явилися з речами.— Це ж не "мазараті", про який мені доводиться тільки мріяти. Він всадовив Кетлін у машину, вмостився сам, вставив ключ у замок запалювання, але не запустив двигуна, ледь доторкнувся до руки Кетлін і, дивлячись поперед себе, намагаючись вдавати байдужість, поспитав: — Ти як — заночуєш у Бостоні? |
| 9 | Я замовив номер у "Колонаді". Здається, готель не з гірших. — Дякую, але мені треба вже сьогодні бути в Нешуа. — Нешуа? Що це? — Там на автобусній станції мене зустрічатиме голова ради шкільних попечителів містер Бентвуд. — Ти багато встигла за такий короткий час. — Хотілося якомога швидше щезнути. Ти поміг мені. Я надзвичайно вдячна. — Гаразд, гаразд. А от щодо ночівлі в Бостоні — шкода. Мені здавалося, що сексуальна революція вже добралася до провінційних учительок. |
| 10 | Щосили стримуючись, щоб не наговорити Дейву грубощів, Кетлін вимучено усміхнулася. — Зрозумій, містер Бентвуд... — Все ясно: шкільні попечителі вже чергують на автобусній зупинці... Може, я згодом підскочу до тебе в той дикий закуток? — Не знаю. — Все ж візьмеш на всяк випадок мій телефон? Хоч я й сам тебе знайду. Тебе на автобусну станцію? — Коли ти не проти. — Ясна річ, я проти, але хіба мене питають! Ніхто й ніколи не питає Куцого Дейва! — Так тебе звали тільки в коледжі,— спробувала втішити його Кетлін. |
| … |
Комментарии