| 1 |
Лола та единий свiдок Ізабель Абедi Пригоди Лоли #9 Лола розгублена: вперше вона навiть не знае, як почати свою розповiдь. Адже тут стiльки всього: i лiтературнi спроби, i детективна епопея, i знайомство вiдразу з двома письменниками, i доля ii нового друга Енцо та його навiженоi матерi Гудрун! Цього лiта Лолi нiколи мрiяти: зламана нога й iнвалiдний вiзок – не перешкода для таемничих, дещо моторошних, а iнодi й неймовiрних пригод, у яких беруть участь усi ii друзi. |
| 2 |
Хто вiн, загадковий сусiда, якого пiдлiтки прозвали Щуроловом? Наркоторговець, гангстер, викрадач дiтей чи... Нiзащо не здогадаетесь аж до останнiх сторiнок! Ізабель Абедi Лола та единий свiдок Книга 9 Для Альми – вiд Ізабель Абедi. І для Гамбурзького Щуролова – вiд Лоли Фелозо. 1. Триста закарлючок i три початки Навiть не знаю, як i почати. Бабуся каже, що це ахiллесова п’ята бiльшостi письменникiв, а дiдусь додае, що всiм вiдомо, як важко починати. |
| 3 |
Енцо пропонуе почати вiдразу, як у кiно, Фло говорить, що забагато думок – це погано, а тiтка Лiзбет стверджуе: «Тобi потрiбне натхнення!" Натхнення – це iнтуiцiя, просвiтлення або осяяння, i моя маленька тiтка мае цiлковиту рацiю. До трьох рокiв чогось подiбного вона, звiсно, сказати не могла, лише пустувала та кидалася виноградом. Тепер iй чотири, i вона кидаеться розумними словами. Авжеж, тiтка у мене розумна не на своi лiта, а от я – хвора. Нi-нi, голова тут нi при чому, не подумайте чогось поганого! І взагалi все це – тимчасово! У мене в зошитi триста закарлючок i три початки, якi здаються менi прийнятними. |
| 4 |
Та все одно не можу вирiшити, який з них кращий. Ох-х-х! А може, як письменниця я маю право писати все, що заманеться? І хто сказав, що у моеi iсторii не може бути три початки? Це вже нехай вирiшують читачi. Зараз я наведу три бiльш-менш вдалi початки, а кожен хай вибере той, який припаде йому до вподоби, домовились? ПОЧАТОК НОМЕР ОДИН «Я знаю iсторiю про дiвчинку, яка посковзнулася на пiдгузку свого молодшого братика, а вiдтак опинилася в iнвалiдному вiзку..." Ось так могла би початися одна iз страшних маминих iсторiй. Вона знае iх силу-силенну, та я сумнiваюся, що бiльшiсть iз них трапилися насправдi. |
| 5 |
На жаль, ця iсторiя правдива. Позаяк саме я – ота дiвчинка, з якою вона й сталася. Це трапилось увечерi в останнiй день шкiльних занять. Мама роздягнула Леандро i купала його у ваннiй. Ми з Фло радiли, що незабаром приiдуть Сол i Алекс. Уже цiлий тиждень ми планували, що будемо разом робити, i саме цього вечора мали намiр вибрати найкращi пропозицii. Аж тут тiтка Лiзбет зчинила чергову iстерику: iй захотiлося пограти у гру, в якiй головне правило – пересуватися кiмнатою, не торкаючись до пiдлоги. |
| 6 |
– Ну, гаразд, – урештi здалася я. – Але тiльки п’ятнадцять хвилин, обiцяеш? Тiтка пiдняла долоньку вгору, що означало обiцянку пiд присягою. І одразу ж перебралася з моiх книжкових полиць на конячку-гойдалку Леандро, а Фло повисла на гiмнастичнiй стiнцi i, перебираючи руками, посунула до пiдвiконня. Я переповзла з комода на стiлець, який стояв на моему письмовому столi, тому що папай допiру мiняв перегорiлу лампочку в моiй кiмнатi. |
| 7 |
Стояв вiн не так уже й тривко, i з мамою теж, напевно, трапилася б iстерика, якби вона мене побачила цiеi митi. Та я лазила майже так само спритно, як i Фло, тому одним котячим стрибком перемiстилася зi стiльця на письмовiм столi на сповивальний столик Леандро. І все було б добре, якби... якби не його пiдгузок, який мама залишила на рiжку столика. Вже уживаний за призначенням, коли це вам цiкаво. На нього я й наступила. |
| 8 |
Правою ногою. Швамбс! Ой! Геп! Гейм овер! Я вдарилася лiвим стегном об маленький стiльчик, що стояв бiля сповивального столика, а головою – об дерев’яне бильце лiжка. Результат – гуля завбiльшки з тенiсний м’ячик на лобi й закритий перелом великоi гомiлковоi кiстки. Плани на майбутне – як i ранiш, не торкатися до пiдлоги. Принаймнi лiвою ногою, бо ii на невизначений час закуто у гiпс. Прогноз погоди – плюс двадцять сiм, яскраве сонечко, безхмарне небо. |
| 9 |
«Морген Пост" повiдомляе про надзвичайно спекотне лiто. А в нашому списку планiв на канiкули значилося таке: 1. Катання на велосипедах. 2. Парк атракцiонiв. 3. Катання на скейтбордi. 4. Нiчний похiд у Гамбурзький лiс. 5. Верхова iзда. 6. Футбол у мiському парку. 7. Майстер-клас з хiп-хопу. 8. Вiдвiдання цирку на набережнiй Ельби. 9. Хокей на травi. 10. Курс навчання серфiнгу. Вам нiчого не здаеться дивним? Я пiдвела пiд усiма десятьма пунктами жирну риску i намалювала череп iз кiстками. Запитання: що робитиме дванадцятилiтня (майже!) дiвчинка пiд час лiтнiх канiкул у Гамбурзi, коли вона може пересуватися тiльки в iнвалiдному вiзку? |
| 10 |
*** ПОЧАТОК НОМЕР ДВА Того лiта, яке я провела в iнвалiдному вiзку, я була письменницею. Славу менi, в першу чергу, принесли моi мiстичнi триллери. Моя героiня – дiвчинка-детектив, що перехворiла на полiомiелiт i тепер була прикута до iнвалiдного вiзка, оснащеного всiлякими суперприладами. Їi прозвали Око-Дзига, а iсторii про неi так лоскотали нерви, що кожна книжка продавалася в комплектi з упаковкою заспокiйливого, аби читачi могли вгамувати емоцiйну напругу. |
| |
… |
Комментарии