| РОЗДОРІЖЖЯ - Маленька неправда |
| 1 | Маленька неправда Затриманий подих закінчиться видихом, Напружений погляд і спокою видимість. І тихо, і темно, і я не насмілюся, І бігла даремно, і в очі не дивлюся… Заплутані кроки під листям ховаються, Прихований докір висіти лишається. Здається, ще трохи, зірветься і вибухне Натягнутий простір між вдихом і видихом. Прорости, рости з моєї шкіри, Тремти, вдихай моє повітря. Лови мене, тримай, бо я ж повірила, А ти підеш, як тільки я прокинуся. А ти підеш, як тільки я… Мереживі хмари і місяць пронизливий, Ти знаєш немало, ще більше невпізнаних… І темно, і тепло, і хто би відмовився, І небо затерпле спокусами вповниться. Забудеться завтра, світанком розмиється, Маленька неправда на двоє не ділиться. Розбився на щастя, розсипався в попіл, Пробуджений невчасно зруйнований спокій Прорости, рости з моєї шкіри, Тремти, вдихай моє повітря, Лови мене, тримай, бо я ж повірила, А все пройде, як тільки я прокинуся. Прости, тремти, вдихай моє повітря, Лови мене, тримай, бо я ж повірила, А все пройде, як тільки я прокинуся. А все пройде… |
Комментарии