| котик-муркотик. |
| 1 | Як хочете, а це було дивно! А найдивніше було те, що це повторювалося щодня. Так, оце як поставлять на плиту в кухні горщик із молоком та глиняну каструльку з вівсяною кашею, так і починається. Спочатку стоять наче й нічого, а потім і розпочнуть розмову: – Я – Молочко... – А я – вівсяна Кашка... Спочатку розмова йде тихенько, пошепки, а потім Кашка й Молочко починають потроху гарячкувати. – Я – Молочко! – А я – вівсяна Кашка! Кашку прикривали зверху глиняною кришкою, і вона бурчала у своїй каструлі, як стара бабуся. |
| 2 | А коли починала сердитися, то спливав нагорі міхур, лускав і говорив: – А я все ж таки вівсяна Кашка... пух! Молочку ці хвастощі здавалися жах якими образливими. Скажіть, будь ласка, яка дивина – якась вівсяна каша! Молочко починало гарячкувати, піднімалося піною і намагалося вилізти зі свого горщика. Трохи куховарка не догляне, аж дивиться – Молочко і полилося на гарячу плиту. – Ох уже це Молочко! – скаржилася кожного разу куховарка. |
| 3 | – Трохи не додивишся – воно й втече. – Що ж мені робити, якщо у мене така запальна вдача! – виправдовувалося Молочко. – Я й само не радію, коли серджуся. А тут ще Кашка постійно хвалиться: я – Кашка, я – Кашка, я – Кашка... Сидить у себе в каструльці та й бурчить; от я і розсерджуся. Справа іноді доходила до того, що і Кашка тікала з каструльки, попри свою кришку, – так і поповзе на плиту, а сама все повторює: – А я – Кашка! Кашка! Кашка... |
| 4 | шшш! Правда, це траплялося не часто, але все ж таки траплялося, і куховарка у розпачі вкотре повторювала: – Ох уже ця Кашка!.. І чого їй не сидиться в каструльці, просто дивно!.. ІІ Кухарка взагалі доволі часто хвилювалася. Та й було достатньо різних причин для такого хвилювання... Наприклад, чого був вартий один кіт Мурчик! Зауважте, це був дуже гарний кіт, і куховарка його дуже любила. Кожен ранок починався з того, що Мурчик ходив по п'ятах за куховаркою і нявчав таким жалібним голосом, що, здається, не витримало б і кам'яне серце. |
| 5 | Притча про молочко, вівсяну кашку і сірого котика Мурчика – Ото вже ненаситна утроба! – дивувалася куховарка, відганяючи кота. – Скільки вчора ти печінки з'їв? – Але ж то було вчора! – дивувався, у свою чергу, Мурчик. – А сьогодні я знову хочу їсти... Мняу-у! .. – Ловив би мишей та й їв, ледарю. – Так, добре це казати, а спробувала б сама зловити хоча б одну мишу, – виправдовувався Мурчик. – Втім, здається, я достатньо стараюся... |
| 6 | Наприклад, минулого тижня хто спіймав мишеня? А від кого у мене по всьому носі подряпина? Он якого щура мало не зловив, а він сам мені у ніс вчепився... Адже це тільки казати легко: лови мишей! Наївшись печінки, Мурчик сідав десь біля печі, де було тепліше, заплющував очі і солодко дрімав. – Бач, як наївся! – дивувалася куховарка. – І очі заплющив, лежебока... І все подавай йому м'яса! – Адже я не монах, щоб не їсти м'яса, – виправдовувався Мурчик, розплющуючи одне око. |
| 7 | – Втім, я і рибки люблю попоїсти... Навіть дуже приємно з'їсти рибку. Я й досі не можу сказати, що краще: печінка чи риба. Із ввічливості я їм і те й інше... Якби я був людиною, то неодмінно був би рибалкою або рознощиком, що нам носить печінку. Я годував би досхочу всіх котів на світі та й сам би був завжди ситий... Наївшись, Мурчик любив зайнятися різними сторонніми предметами, для власної розваги. |
| 8 | Чому, наприклад, не посидіти години дві на вікні, де висіла клітка зі шпаком? Дуже приємно подивитися, як стрибає дурний птах. – Я тебе знаю, старий шахраю! – кричить Шпак зверху. – Не треба так дивитися на мене... – А якщо мені хочеться познайомитися з тобою? – Знаю я, як ти знайомишся... Хто нещодавно з'їв справжнього, живого горобчика? У, злодюго!.. – Анітрохи не злодюга, – навіть навпаки. Мене всі люблять... |
| 9 | Іди до мене, я казочку розповім. – Ах, шахраю... Нічого не скажеш, гарний казкар! Я бачив, як ти розповідав свої казочки смаженому курчаті, яке поцупив у кухні... Ото вже! – Як знаєш, а я для твого ж задоволення кажу. Що стосується смаженого курчати, то я його дійсно з'їв; але ж воно все одно вже нікуди не годилося. Притча про молочко, вівсяну кашку і сірого котика Мурчика III Між іншим, Мурчик щоранку сідав поруч із розтопленою плитою і терпляче слухав, як сваряться Молочко і Кашка. |
| 10 | Він ніяк не міг зрозуміти, у чому тут справа, і тільки кліпав. – Я – Молочко. – Я – Кашка! Кашка-Кашка-кашшшш... – Ні, не розумію! Зовсім нічого не розумію, – говорив Мурчик. – Через що сердяться? Наприклад, якщо я повторюватиму: я – кіт, я – кіт, кіт, кіт... Хіба комусь буде образливо?.. Ні, не розумію... Втім, мушу зізнатися, що я вважаю кращим молочко, особливо коли воно не сердиться. Якось Молочко і Кашка особливо гаряче сварилися; сварилися до того, що наполовину вилилися на плиту, причому здійнявся жахливий чад. |
| … |
Комментарии